Сьогодні українська молодь воює на всіх фронтах. Хтось стоїть у окопах зі зброєю в руках, захищаючи країну. А хтось веде інший бій — за пам’ять, за правду, за мову й культуру. Разом ми доводимо, що опір — це не лише про поле бою, це й про збереження історії, яка тримає нас у цьому світі.

Мій власний шлях до відкриття теми дисидентів почався ще у школі. На уроках літератури я вперше прочитала про Василя Стуса — поета, який віддав життя за право України бути собою. На уроках історії ми обговорювали протест у кінотеатрі «Україна» під час прем’єри «Тіней забутих предків». Саме ці події показали мені, що завжди були люди, які не мовчали, навіть коли це було смертельно небезпечно. Одним із моїх бажаних подарунків стала книга Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса». На жаль, вона залишилася вдома у Вовчанську, якого вже немає…

Сьогодні я маю можливість дізнатися ще більше — завдяки своїм одноліткам. Молодь, яка не тільки вивчає минуле, а й живе ним, роблячи історію значущою, зрозумілою та доступною. Одним із тих, хто став для мене справжнім прикладом цього, є Гліб Астахов.

Гліб є випускником історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, засновник проєкту History Malva. Instagram-сторінка з 73 тисячами читачів дає змогу українцям щодня відкривати для себе свою історію: доленосні події, культурну спадщину й історії тих, хто ніколи не скорився імперії. Не менш важливим є те, як Гліб горить своєю справою. Я відвідала кілька його лекцій і щоразу бачила, як історія оживає у його словах. Це не просто дати та факти — це голос покоління, який говорить упевнено і щиро.

Робота Гліба виходить далеко за межі соціальних мереж. Завдяки співпраці з організацією «Молодий Народний Рух» він долучився до створення документальних фільмів про дисидентів і борців за незалежність. Серед них стрічки про Богдана Гориня та В’ячеслава Чорновола.

Фільм «Чорновіл» презентували у грудні 2024 року, і він уже став знаковим, адже дозволяє побачити легендарного політика не лише як історичного символа, а й як живу людину з мріями та переконаннями.

Та головне — Гліб поєднує процес популяризації історії з підтримкою сучасної боротьби. Благодійні лекції, збори на потреби армії, просвітницькі акції — усе це доводить, що пам’ять може бути зброєю, яка допомагає жити й перемагати сьогодні.

Мені приємно усвідомлювати, що зараз ми, молодь, маємо інструменти, які дозволяють нести пам’ять про великих українців набагато далі, ніж це могли робити наші попередники. Ми не лише вшановуємо їх, а й продовжуємо їхню боротьбу на своєму рівні. І відчуття того, що поруч є такі люди, як Гліб, додає мені віри, що ця боротьба має сенс.

Соцмережі, документальні фільми, інтерактивні формати — усе це стає зброєю пам’яті. Можливість показати, що історія — це не лише минуле, це наше сьогодення і майбутнє.

Для мене історія Гліба є ще одним доказом того, що сучасна молодь є свідомою та сильною. Наше покоління має силу змінювати суспільство. Ми є ланкою, що з'єднує минуле та майбутнє. І в цьому полягає справжня сила покоління.