ai–картина та історія Тетяни Вернигори

ai"Я - дружина загиблого військового, козака. Він тепер тримає небо над нами. А я тут, на землі.

ai17 березня 2022 року Вернигора Олексій Григорович став на захист Батьківщини. Його рішення не підлягало оскарженню і не мало зворотньої дії. «Я чоловік і я давав присягу. Я йду захищати Україну.»

aiЙого позивнии «Гора», і це дуже символічно. Говорять: «За ним, як за стіною», а я була як за горою!

aiВін мужній і відважний, він впевнений і розумний, він справедливий і відповідальний.

aiВін любив каву... Кава зранку, кава вдень, кава будь-коли. А я із задоволенням варила її в турці, знала до граму скільки цукру і на яку чашку.

aiВін завжди прокидався дуже рано і мав безліч справ. Мене він будив вкрай рідко, але завжди цілував в сплячі очі або губи, вкривав ковдрою мої ніжки.

aiВін мав сильні і красиві руки. При нагоді я завжди брала його за долоню і пригортаючи обнімала плече і повністю всю руку.

aiДівчинка з гранатами... Вона одягнула платтячко з квітами. Йде босими ногами по землі, а навкруги стільки барв, такі відтінки життя. Зараз краса світу її не цікавить – в неї в серці дірка. В душі прірва. Дірка в серці така, як дірка в голові її коханого, якого вбила русня

aiДо її тіла міцно прив’язані гранати, вона несе їх за спиною. Їх багато, вони такі яскраві і соковиті. Ці гранати тепер частина її долі і душі. Вони так міцно прикуті до неї, вони не просто фрукт, вони символічне нагадування і відбиток того, як може все зруйнуватися в одну долю секунди.

aiВ голові дівчинки картинки з поля бою, а в її серці гострий біль, який ймовірно відчув її коханий в момент, коли в скроні і потилицю прилітали уламки від гранат.

aiВ житті все невипадково... Він загинув від ВОГа, символічно і трагічно: Вернигора Олексій Григорович загинув від ВОГа*.

aiВсе, що було таким яскравим, насиченим коханням і турботою, повагою і радістю — вмить стало порожнечею."