ai
aiРОЗДІЛ 1

aiЯ — Деррел Патрік Лавлесс, з Арканзасу, США. Минулого року я був тут, у Бучі, у квітні, одразу після того, як росіяни покинули місто. Я працював у морзі з українською поліцією та відділом кримінальних розслідувань французької Жандармерії та на власні очі бачив звірства, які вчинили росіяни. Це було дуже важко.

aiМоя робота полягала в тому, щоб забирати невпізнані тіла з вантажівок, коли їх привозили. Ми їх переносили до намету, де проводили аутопсію французькі та українські лікарі. Я на власні очі бачив шкоду, яку завдали російські солдати, що окупували місто. Різноманітність способів, якими вони вбивали людей і катували їх. Сліди мотузки на зв’язаних руках. Вогнепальні, осколкові поранення.

aiРосіяни заклали багато мін всюди: в дитячих парках, церквах і на вулицях: скрізь, де ходили люди, скрізь, де вони могли завдати комусь шкоди.

aiБагатьох людей не вдалося ідентифікувати, тому що вони так довго пробули на відкритому повітрі, що ми не могли їх впізнати. Французька команда привезла своїх фахівців з ДНК. У людей брали зразки ДНК, щоб з’ясувати, ким вони були. Ми отримували близько 14 тіл щодня, плюс 200-300 тіл, які вже були у вантажівках і вантажівках-холодильниках.

aiЛюдей вбивали та ховали на їхніх городах. Ми бачили ці місця поховань. Особисто я спілкувався з кількома членами сім’ї. Чоловіка Людмили застрелив російський снайпер просто за те, що він вийшов на вулицю. Це було жахливо. Це було, мабуть, найважче, що мені коли-небудь доводилося робити.

aiЯ ветеран США, я бачив жертв війни, її наслідки й те, що відбувається на війні. Але це було не схоже на все, що я коли-небудь бачив. Величезна кількість людей, яких вбили. Це було вбивство.