ai24.02.2022, Київ, 5 ранку. Мені 14 років. Я прокинувся від звуків вибухів. Мені зателефонував друг та сказав, що почалася війна. Я не міг в це повірити, бо мені здавалося, що в 21 столітті це неможливо, але це сталося. Читаючи новини, я перебував у стадії шоку, через це мені доволі складно пригадувати події, що тоді відбувалися.

aiМи з татом виїхали з дому та прямували до магазину продуктів. Було складно проїхати через велику кількість машин, але ми змогли це зробити. Полиці були пусті, майже усі товари були розкуплені, включаючи хліб. Настрій громадян був дуже різний: хтось дуже хвилювався, хтось був спокійний, а хтось, навіть, жартував. В небі гуділи літаки та лунали вибухи. 

aiПриїхавши додому, ми заклеювали скотчем вікна, облаштовували для ночівлі підвал, а мама пекла хліб. Через небезпеку мародерів та ДРГ (російські війська  були за 20 кілометрів від нас), було вирішено мешканцями нашого містечка, що кожну ніч будуть патрулювати люди з зареєстрованою зброєю, в тому числі це були я та мій тато. Кожну ніч, коли ми патрулювали, ми бачили спалахи у небі та чули вибухи, ракети літали над головою.

aiТак вийшло, що ми опинилися в Німеччині. Я навчаюся тут в німецькій гімназії, але мені більше імпонує американська освіта, заради якої я активно вчу англійську на рівні advanced та готуюся до американських екзаменів SAT. Я вважаю, що Америка дасть мені більше можливостей в сфері моїх інтересів, тому я активно шукаю різні варіанти для переїзду туди.