aiНаша подорож почалась... Нам дуже пощастило, що ми одні з перших виїхали з Києва і не відчули жах заторів на сотні кіломертів. 

aiПершою зупинкою в нас був Корсунь-Шевченківський, де живе мама моєї кращої подружки, котра вже 8 років живе в Америці. Ми приїхали до тьоті Галі і дяді Колі - надзвичайні люди. Тетя Галя прийняла не тільки нас, а й родину друзів чоловіка, яких вона взагалі не знала. Наготувала, всіх накормила. Я їм дуже вдячна!

aiПотім ми з чоловіком поїхали в аптеку і на заправку. На заправку було нереально потрапити, черги кілометрові, люди лаялися, билися, якщо неначе хтось хотів влізти без черги. В аптеку теж була черга, але ситуація була трошки краща ніж на заправці. Десь півтори години і ми змогли купити Нурофен для дітей, но-шпу, краплі від тиску, серцеві, заспокійливі тощо...

aiПовернувшись, ми з чоловіком пішли прогулятися до річки Рось. Я намагалась глибоко дихати, бо мені здавалось, что втрачаю свідомість і глузд. 

aiя закрила вуха руками і кричала((( Чоловік затягнув мене в недобудований будинок на березі річки і там ми чекали, коли цей літак відлетить... Я не знаю, чи то був наш літак, або ворожий... але, коли твою країну декілька годин тому почали бомбити і обстрілювати, для мого страху вже різниці не було.

aiВ мене трусились руки... пройшло пару годин з моменту вторгнення рф на територію України, а здавалось пройшла ціла вічність...