Мій колектив зараз складається з різних націй, різний погляд на життя, все різне 🌎. Зараз набагато краще розумію вислів - ті, кого ти зустрічаєш - твої дзеркала🤔.

Я досить чітко зрозуміла одну важливу річ. Я виїхала з речами лише на тиждень. Важко було прийняти свою бездомність, відсутність деяких речей, комфорту, неможливості усамітнитись, зварити каву в улюбленій турці, посидіти в ранковому садку, подивитись фільм в зручному кріслі з улюбленим пледом. Не можу вважати себе заручником речей, але дечого до сліз не вистачало, для мене це був сад і квіти перш за все. Зараз вже легше, але все ще не маю великого бажання заводити нові улюблені речі.

Так от, зараз я оцінила в повній мірі все те нематеріальне, що залишилося зі мною:

- Неймовірна кількість друзів і підтримки (якщо перелічити всіх, це буде декілька сторінок!) 🙏❤️

- Професійний досвід, плюс завдяки коучінгу - двостороння підтримка як тих, кому вона була потрібна, так і мене самої

- Знання мов

- Досвід всіх попередніх подорожей

- З нового - хронічне волонтерство в будь-якому форматі (це точно вже в кожного є)

Все це набагато цінніше будинків, машин, звичних речей.

❓Коли ти втратиш все матеріальне, що тоді залишиться з тобою?

Сподіваюсь цей пост трішки допоможе тим, кому ще досі складно прийняти відсутність дому і звичних речей. (Про близьких - звісно це окрема болюча історія). Але наскільки ми вже змінились за цей час, і далі буде.