Я росла звичайною "радянською" дитиною. Авжеж, я любила святкувати Новий рік, прикрашати ялинку та знаходити під нею подарунки. Про Різдво та традиційні різдвяні пісні я не знала майже нічого, адже це свято було під забороною в Радянському Союзі. І про існування незалежної Української Народної Республіки, створеної у 1918 році, я теж майже нічого не знала. Про це не розповідали на уроках історії в радянських школах.

Уявіть собі місто-мільйонник, яке майже три роки війни піддається щоденним бомбардуванням. Так, воно дивиться на вас пустими очима вікон, огортає непроглядною темрявою із настанням сутінків. Майже кожної ночі воно співає вам колискову звуками повітряної тривоги та вибухів.

Вовчанськ –невелике місто на сході України, яке опинилося під руйнівним тиском війни. Прихід “руського міра” змінив усе: будівлі перетворилися на руїни, а життя міста – на щоденну боротьбу за виживання. Війна торкнулася і життя місцевих мешканців – вони більше не мають чогось рідного, свого, такого теплого та незабутнього. 

У вересні 2024 року я відвідав класну подію в Харкові, організовану харківським виданням «ЛЮК». Там була виставка робіт юної харківської художниці Ніки Кожушко, що загинула в серпні від російської ракети.