Підтримай волонтерські проєкти цього тижня
[ 000% ]
0%
Випромінюй світло навіть за найскладніших обставин Коли війна розпочалася, морально та фізично я був готовий: ми тільки-но закінчили з друзями складний тренінг з саморозвитку, тож я був у гарній формі. Життя не дуже змінилося, адже до цього я жив дуже аскетично, постійно приймаючи нові виклики; також частину життя приділяв допомозі іншим людям. Це стало новим викликом, де всі попередні тренування та ментальна сила могли бути використані у вірному напрямку.
ВИБІР АНДРІЯ СОСНОВА Андрій Соснов – співак, музикант. Народився 1 серпня 1973 році в місті Макіївка Донецької області, так само, як і його брат-близнюк Ігор. У 8-річному віці брати вперше почули пісні Володимира Висоцького і закохалися в них. І теж захотіли співати. Андрій вивчився грати на гітарі, Ігор – на флейті та сопілці – так стали собі акомпанувати.
Подорож до Туреччини Все почалося 24 лютого. Ніхто в моїй родині не очікував такої ситуації. Ми були налякані та розгублені, не знали, що робити далі. Спочатку ми залишалися в нашому місті, але моя родина вирішила виїхати після розуміння небезпечного стану на атомній станції. Отже, 4 березня о 6 ранку мої рідні та друзі зібрали найнеобхідніше та вирушили в дорогу.
Вовчанськ - місто, яке стало жертвою російського терору Коли почалися бойові дії на сході у 2014-му, мені було 11 років, і я питала: «Мамо, а у нас таке не почнеться?»
Спорт під час війни З самого дитинства я любив спорт. А особливо це стосується футболу. Він займає у моєму житті особливе місце. Це та гра, яка знаходиться в моєму серці.
день вдови Цей день почався зі звістки. На фронті загинув чоловік моєї приятелькі Жені. Це перше, що я прочитала в своїй стрічці. Вранці, коли збиралася на цвинтар до свого чоловіка.
Теракт в Оленівці моїми очима У 2022 році, коли сталася трагедія в Оленівці, я не одразу зрозумів, що саме сталося. Ще якраз не минуло навіть півроку з початку повномасштабного вторгнення росії. Тому, напевне, мій мозок не знав, як правильно реагувати на подібні катастрофи.
Антигерої Почну з останніх подій. У багатьох місцях України вирують лісові пожежі. Таку велику кількість пожеж пояснюють сильним вітром, який розносить вогонь, детонацією мін, що посилює полум’я. Але дедалі частіше в багатьох українців виникає думка про навмисні підпали. І ці підозри підтверджуються: вже стало відомо, що окупанти скидають з дронів банки з горючою рідиною. А ще люди бачили мотоциклістів, які розкидають палаючі смолоскипи. Для чого це робиться? Не тільки для того, щоб якомога більше нашкодити Україні, але й для того, щоб пожежники їхали гасити палаючі ліси, і нікому було гасити пожежі в місцях прильотів ракет.
Змінилася раз і назавжди Перші півроку в Німеччині я боялася виходити на відкритий простір, намагалася ходити якомога ближче до будинків: так я себе не відчувала «мішенню». Вночі мені снилися обстріли: один і той самий сон про те, як літак скидає бомбу на мій будинок. Остання моя думка: «Це кінець».
Багато кіл пекла Спочатку ти просто віриш, що все добре, що твій рідний скоро, ось-ось вийде на звʼязок. І ти чекаєш вічність: день, два, три.
Від волонтерства до захисту Батьківщини На другому тижні повномасшабного вторгнення, я отримав дзвінок від свого старого друга, актора театру та музиканта Володимира. Перше, що він сказав: "Як ти та де? Є автівка, я можу тобі допомогти"
Мрії про мирне літо, мій втрачений дім Одного літнього дня я гуляла вулицями німецького міста, де зараз тимчасово живу і фотографувала. Коли я робила один зі знімків, то на момент відчула себе вдома або у селі, на літніх канікулах у бабусі з дідусем. От якщо долонями закрити все навколо, і просто дивитися на поле, на комбайн та захід сонця, - це саме ті моменти, що я пам’ятаю з дитинства.