aiТака назва – вулиця Братів Гипиків в 2023 році з’явилася на мапі Харкова. Хто вони? Історія братів незвичайна і звичайна одночасно, бо відображає долю багатьох захисників Вітчизни.

aiУ родині харків’ян Вікторії та Євгена Гипиків народилося 5 синів. Батьки – крішнаїти, і сини теж пройнялися свідомістю Крішни. Старші Богдан (1988 р.н.) і Ярослав (1993 р.н.) вирішили стати воїнами, кшатріями, щоби захищати правду і справедливість. Богдан закінчив Харківську академію внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Ярослав – Національну академію Національної гвардії України. Спочатку обидва проходили військову службу в Києві.

aiУ 2014 році, коли російський агресор розпочав військові дії на Донбасі, Богдан Гипик взяв участь у створенні батальйону «Азов» – цю назву знає вже весь світ. Разом з іншими «азовцями» Богдан захищав Маріуполь та звільняв його в червні 2014 року. Також він брав участь у боях поблизу села Широкине та міста Горлівки.

aiЯрослав Гипик, закінчивши в 2014 році бакалаврат Національної академії НГУ, не став йти в магістратуру, а того ж літа добровільно вирушив в зону АТО в складі зведеного підрозділу. Брав участь у жорстких боях під Іловайськом. Йому пощастило залишитися живим. Згодом він перевівся до «Азова».

aiЗ початку 2015 року обидва брати проходили службу в Маріуполі.

aiТого ж року Богдан отримав посаду командира групи аналітичного та оперативного планування штабу «Азова», який став окремим загоном оперативного призначення (ОЗСП). Богдан розробляв плани ведення бою, завдяки яким багатьом бійцям вдалось зберегти життя. Під його керівництвом був розроблений та реалізований план по знищенню російського генерал-майора. 

aiЗа військові заслуги під час АТО обидва брати отримали нагороди: Богдан Гипик був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції», Ярослав – низкою відзнак: «Захиснику Маріуполя», «За участь в Антитерористичній операції», «Незалежність України» ІІІ ступеня, «Козацький хрест» ІІ та ІІІ ступенів та іншими.

aiКоли 24 лютого 2022 року розпочалася велика війна, обидва брати боронили Маріуполь від російських окупантів. На той час майор Богдан Гипик служив заступником командира батальйону полку «Азов», капітан Ярослав Гипик – командиром снайперського відділення снайперської групи спеціального призначення ОЗСП «Азов».

aiУ них були позивні «Мар» (Ярослав) і «Рам» (Богдан) – і дали їх не побратими, а рідна матір на знак служіння Крішні.

aiПід час бойових дій Ярослав Гипик отримав численні осколкові поранення, був евакуйований на металургійний завод імені Ілліча, звідти – до Маріупольської міської лікарні № 1. Там 19 березня 2022 року воїн помер. Звідти його тіло забрали окупанти і поки подальша його доля невідома.

aiБогдан продовжував воювати з агресором. Через місяць, 17 квітня 2022 року, в районі металургійного комбінату «Азовсталь» він потрапив під артилерійський обстріл противника і загинув.

ai«Мар» і «Рам», захисники Дхарми, Божественні охоронці, віддали своє життя за правду, за світовий порядок, який в Україні порушили російські окупанти.

aiОбидва брати посмертно були нагороджені орденом «За мужність» ІІІ ступеня.