Людина доброї волі

Введено Богдан Бучковський

Vinnytsya, Ukraine,

aiХочу написати щиро й просто. Без пафосу й гучних слів про героїзм і врятований світ. Моя історія — це не історія про надзвичайні досягнення, а про звичайну людину, яка прагне бути потрібною й корисною для своєї сім’ї, рідних, суспільства та України.

aiДитинство, школа, вступ до військового вишу, служба офіцером у часи, коли армія занепадала, звільнення в запас, пошуки себе в підприємництві… Так минали роки, і от непомітно назбиралося сорок.

ai2014-й став переломним. Я за освітою військовий журналіст. Але тоді моя професія була не надто потрібною, та й у серці ще жеврів гіркий осад від армії початку 2000-х. Чесно кажучи, тоді я не до кінця усвідомлював, що попереду справжній шторм. Це відтермінувало мою участь у війні.

Тоді ми разом руйнували міф про «другу армію світу»

aiА кінець 2021-го приніс відчуття тривоги. Всі говорили про неминуче вторгнення, але вірити в це не хотілося. Хоча серце підказувало: нас чекає щось страшне й болюче. І 24 лютого вдосвіта ми всі зрозуміли — це правда. Рашисти рушили на нашу землю.

aiЯ вивіз сім’ю до батьків дружини на Львівщину, переночував там і вирішив: мушу повернутися у Вінницю. Попри страх і невідомість. У ТЦК сказали чекати, бо не до військових кореспондентів. Але я зрозумів: чекати — це не мій шлях. Треба діяти.

aiЯкщо не в строю — значить, стану людиною доброї волі. Разом із іншими ми варили протитанкові «їжаки», робили буржуйки, розливали «коктейлі Молотова», возили допомогу містам, що приймали перші удари. Потім були збори для фронту, поїздки на передову, знайомство з багатьма незламними, світлими людьми.

aiСаме тоді ми разом руйнували міф про «другу армію світу» й довели ворогу, що Українці єдині й сильні у своєму гніві.