aiТоді, на початку повномасштабного вторгнення, ми довели ворогу, що Українці єдині й сильні у своєму гніві. Я став волонтером, людиною доброї волі. Разом із іншими ми варили протитанкові «їжаки», робили буржуйки, розливали «коктейлі Молотова», возили допомогу містам, що приймали перші удари. 

aiПотім були збори для фронту, поїздки на передову, знайомство з багатьма незламними, світлими людьми. 

aiТак тривало до 2023-го, коли війна стала позиційною, а мобілізація почала давати збої. Тоді я прийняв рішення: йду до ЗСУ. Я розумів, що одна людина не змінить усе. Але знав напевно: я маю зробити свій крок. І йшов із думкою про просту істину: «Будь тією зміною, яку хочеш бачити у світі». У нашому випадку — в Україні.

aiЯ вірю: Сонце України неодмінно зійде. Тому — вірте, дійте, допомагайте нашим Силам оборони. Бо ми боремося не лише за країну, а й за право усього світу залишитися вільним.

aiРазом до Перемоги. І разом — після неї.