aiНа 7-й день війни я пішла у чати про евакуацію. Майже всі повідомлення були однакові: «Допоможіть виїхати з Харкова в будь-якому напрямку». Я написала назву нашого місця, і Дніпро як наш пункт призначення. У чатах минали дні, варіантів не було.

aiОдного ранку один чоловік подзвонив, що зараз їде, бо неподалік від його будинку впав снаряд. Якщо ми будемо готові, він забере нас через 20 хвилин.

aiЗбори пройшли швидко, спочатку була паніка, як це зробити так швидко. Все вмістилося в 2 рюкзаки. Я оглянула будинок, подумки згадуючи, чи взяли ми все необхідне на кілька днів. Ми відключили воду і газ, а ключ залишили сусідам.

aiЯ згадала іншу дорогу, з того боку вибухів не було. Показавши дорогу, ми розвернулись і виїхали на трасу Харків-Дніпро. Було багато машин. Це був перший день, коли дорогу не обстрілювали і був неофіційний зелений коридор. Багато автомобілів були з розбитими вікнами або з написом «ДІТИ».

aiПерші півгодини, їдучи по трасі, ми смикалися від усіх звуків, було страшно, що війна близько.