aiУ 2022 році, коли сталася трагедія в Оленівці, я не одразу зрозумів, що саме сталося. Ще якраз не минуло навіть півроку з початку повномасштабного вторгнення росії. Тому, напевне, мій мозок не знав, як правильно реагувати на подібні катастрофи. 

aiСпочатку я не особливо намагався дізнатися, що ж все‑таки відбулося. За це іноді себе корю. Не памʼятаю, в який точно момент я прийшов до тями та усвідомив, що насправді сталося. Мене дійсно охопив шок, було незрозуміло, що треба робити, бо надто пізно. 

aiПро розстріл військовополонених в Оленівці я дізнався з новин. Як мені здається зараз, тоді я неправильно відреагував та поставився до ситуації, не було чіткого усвідомлення події. Хоча в різних соціальних мережах я бачив в яких умовах вони до цього перебували на Азовсталі.  

aiПо суті теракт в Оленівці став каталізатором мого усвідомлення того, що наш ворог ніколи не перед чим не зупиниться. Вони просто хочуть знищити нас за будь-яку ціну. Це загартовує мене та мотивує максимально допомагати своїй країні в ці буремні часи. Вічна слава воїнам Азову та ЗСУ!!! Слава Україні та її героям!!!

aiВід початку повномасштабного вторгнення, я раз на один-два тижні перераховую зі своїх особистих заощаджень кошти звичайним українцям у соцмережах, які регулярно збирають гроші на підтримку та забезпечення наших військових тим, чого вони вкрай потребують. Це і автомобілі, і медикаменти, і спеціалізоване обладнання для фронту, і, навіть, безпілотники. І я ретельно стежу за тим, щоб допомагати лише тим, хто публікує свої результати і надає фотографії передачі придбаного - тільки тим, кому можна довіряти. Час від часу я також роблю пожертви офіційним державним волонтерським організаціям, таким як United24.