Вітаю, мене звуть Павло Куштим. Я народився в Україні, в Харківській області, в місті Лозова, 17 квітня 1980 року. Взагалі я меблевик. Займаюся м'якими меблями. У мене була своя майстерня з реставрації меблів і невеликий магазин.

Кожен проходить свій шлях до волонтерства. А я розповім про свій. Я впевнений, що волонтерами не народжуються, ними стають. Мій шлях почався в дитинстві.

Це все завдяки моїм батькам, які дозволяли мені приносити додому поранених голубів, ворон, кажанів і котів для лікування. Мої батьки прививали мені любов і доброту, якими я хотів поділитися зі світом. У дитинстві я допомагав пораненим тваринам. Потім, працюючи, в дорослому віці, я жертвував волонтерам, які допомагали тим, хто цього потребує.

Ну а 24 лютого 2022 року я сам став волонтером. Я був одним із перших, хто зустрів війну з вікна своєї квартири на самісінькій півночі міста Харкова. Північна Салтівка – один із найбільш постраждалих районів нашого міста.

Власне, для мене війна почалася у 2014 році, після окупації Криму та Луганської та Донецької областей. Я вже тоді розумів, що війна між Росією та Україною неминуча, але не уявляв, якого масштабу вона набуде

Я cпакував тривожну валізу за три дні до війни після заяви Путіна: «Я вам покажу декомунізацію». Треба було бачити вираз його обличчя...

Буквально через п'ятнадцять хвилин після початку вторгнення, рано вранці 24 лютого, ми з дружиною взяли сумки і пішли в укриття. Я знайшов його в школі заздалегідь, коли збирав нашу тривожну валізу і оглядав підвали в районі.

Перебуваючи в укритті, ми з дружиною об’єдналися з іншими: музикантами, художниками, акторами, поетами, які одразу розпочали допомагати людям. Так почалася наша співпраця та волонтерство.

Наше укриття було забите людьми. Вони спали просто на підлозі, в чотири ряди. Близько 600 людей, з них 78 діти.

Я організовував допомогу медикаментами, продуктами, теплим одягом, постіллю тощо. А також важливою справою стала евакуація багатьох людей у безпечніші регіони України або в інші країни: Польщу, Австрію, Німеччину, Литву, Норвегію і навіть Канаду.

Це мій волонтерський шлях: від дитинства до повномасштабного вторгнення, від голуба зі зламаним крилом до бомбосховища з сотнями людей, а також домашніх тварин.