war story
Schulenberg, Germany - 28 груд. 2022 р.
Діти без дитинства
Діти
без дитинства
aiВійна – невимовне горе для всіх нас, але найбільше мені болить за наших дітей. За офіційними підрахунками з них 450 загинули з моменту 24 лютого 2022 року, 864 поранені, тисячі були примусово вивезені до Росії.
aiЯ чекала евакуаційний потяг у місті Кропивницький разом із молодою жінкою. Вона мала двох синів: одному майже 9 років, а другий – новонароджене дитятко. Вона їхала до Польщі. Мені важко навіть уявити, як їй там, на чужині з двома маленькими дітьми.
aiШколярам за кордоном, таким, як мій молодший син, теж несолодко -- вони залишилися без друзів, навколо постійно лунає нерідна мова, у школі все викладають чужою, незрозумілою мовою. Більшість із них продовжують навчання в українській школі онлайн у вечірній час, після школи в країні, де вони зараз живуть. Ми, батьки, докладаємо всіх зусиль, щоб вони знали українську мову, літературу, історію України.
aiДехто з однокласників мого сина знаходиться в Україні і іноді я можу почути на онлайн-уроках: «Вибачте, але я не зробив уроки, у мене цілий день не було світла», або «Мені треба швидко залишити урок, я маю бігти в укриття, поруч з нами вибухи».
aiМені серце крається. Нещодавно в новинах я прочитала про розробку та пошив дитячих бронежилетів . Зараз це реальність в Україні...
aiМеншим дітям в евакуації теж дуже важко. Вони не можуть зрозуміти, чому вони були вимушені залишити дім з улюбленими книжками та іграшками, чому з ними немає тата. Нещодавно я почула відповідь матері своєму 4-річному синові: «Російські окупанти хочуть забрати у тебе твої іграшки та книжки, твій тато залишився в Україні, щоб їх захистити».
На сьогодні, на 555 день повномасштабного російського вторгнення, 500 дітей в Україні загинуло, більше тисячі поранено
aiМій старший син був студентом-першокурсником Харківського університету на момент початку війни. З ним навчалося багато дівчат та лише 3 хлопця. Усі вони зараз в різних місцях: хтось вдома, хтось за кордоном, а хтось навіть опинився в окупації. Країна-терорист вкрала їхні найкращі роки, намагаючись залишити їх без майбутнього.
aiПеред Різдвом багато людей ділилися постами в соцмережах і я читаю: «Хочу, щоб батько повернувся з війни, з полону»,
ai«Я хочу, щоб наступного року війна закінчилася», «Я хочу, щоб Святий Миколай приніс нашим солдатам силу супергероїв MARVEL». А я знайшла у себе в блокноті план свого 11-річного сина щодо Росії на 2023 рік:
ai1) Ізоляція, 2) невдоволення народу, 3) гнів, 4) насилля, 5) революція
aiА моя мрія в новому 2023 році -- це українська Перемога. Святий Миколаю, поверни нашим дітям дитинство.
aiНа сьогодні, на 555 день повномасштабного російського вторгнення, 500 дітей в Україні загинуло, більше тисячі поранено
