war story
Holland, Zotermeer - 26 жовт. 2022 р.
Харків це моя мама, бабуся, прабабуся
Харків це моя мама, бабуся, прабабуся
Введено Олена Скала Скалецька
Holland, Zotermeer, Oct 26, 2022
aiМи не знаємо поки якою ціною вдалося відстояти Харків. Скажу чесно, боялася опинитися в окупації. Так, звісно, була впевнена, що наші боротимуться за кожну оселю, якщо вона вціліє після ракети. У моїй квартирі вилетіли вікна і жалюзі, що хитались на кухні, вони довго шарпали нерви сусідам зверху. Із 36 квартир у під'їзді залишилися жити дві родини.
aiБез тепла всю зиму, весну, часто з відсутністю води, світла. Я їхала на захід. Збори в дорогу були безглуздими. Документи мої, собака, її їжа, ліки, речі. Все має вміститися в туристичний рюкзак. А що все?!! Светр, сукня одна, я що буду там до літа?? Боже, а де там? Де я взагалі буду? Так, сукня, тренувальний костюм, бігати я точно маю намір, не має значення де.
Харків-це перш за все, моя мама... Боже, а де там? Де я взагалі буду?
aiКросівки, креми щонайменше, косметики ніякої, кому потрібна червона помада на війні, краще теплі шкарпетки, не дай Боже захворіти. У голові порожнеча, у душі біль, в очах невідомість. Харків це навіть не я, це - моє дитинство, походи до зоопарку, випускний в парку Горького, пляж на Данилівці та дача в Липцях.
aiХарків це перш за все, моя мама. Ось фото, де вона на майдані Свободи, тоді Дзержинського. У модному плащику з маленькою сумочкою на підборах. Яка ж гарна. А ось вона дівчинка з подружкою Любою та сестрою Надією з'їжджають з гірки на Шишківці. А це школа №100 та її перший клас, я цю школу теж закінчила. А це вже зі своєю онукою Анечкою на ранку в дитячому садку. Мама назавжди залишилася у Харкові. Коли я зможу відвідати тебе на цвинтарі за П’ятихатками, моя рідна?
