ai–картина та історія Надії Литовченко 

aiМи з Андрієм познайомилися взимку 2015 року на військових курсах для цивільних. Разом вчилися медицині катастроф, правилам поводження зі зброєю і тактиці піхоти. Хоча обоє були цивільними, після початку війни в 2014 році — розуміли, що велика повномасштабна війна ще буде попереду. Ми готувалися.

aiІсторія кохання почалася влітку того ж року, а вже восени закохані почали жити разом. Тоді ж , на початку зими 2015 року обоє поїхали як волонтери добровольці на війну, в якості парамедиків.

aiВ 2017 році ми одружилися, а вже через рік Андрію запропонували роботу в Марсельському інституті фізики часток. Ми переїхали на південь Франції і домовились про повернення в Україну, якщо почнеться велика війна.

aiЯкось ми зідзвонилися по відеозв’язку, довго розмовляли, Андрій був дуже щирим і лагідним, казав, що я мушу бути сильна заради малюка. Я тоді подумала - яке ж щастя мати дитину від коханого чоловіка. На жаль, це вже було про кінець нашої історії...

aiАндрій був командиром взводу роти розвідки 241 батальону Територіальної Оборони Збройних Сил України. Загинув під час виконання бойової задачі від поранення в голову в селі Дементіївка Харківської області 12 липня 2022 року. Андрію було лише 33 роки.

aiМоя історія кохання на цій картині. Роковини, які я й досі не в змозі визнати. Смерть, життя, кохання, вірність, дитинство, любов, самовідданість, мужність, сила волі, незворотність, і ще багато чого я намагаюсь осягнути кожен день. Я все ще жива, я є. Марко більше ніж живий. Він тут, він є. А Андрія вже немає.