Ірина Алієва про смерть єдиного сина дізналася від його нареченої Олени. Рустам Алієв пішов воювати з першого дня. Шахтар із Кривого Рогу отримав розподіл у танкову дивізію, що стояла за 50 км від Кривого рогу та стримувала наступ російських окупантів із Херсонської області. Рустам дзвонив майже щодня. Розповідав, що бачить, як російські військові з танків розстрілюють українські будинки в селах, адже ворог займав позиції за сотні метрів від них.

Третього травня вранці ми ще спілкувалися із сином, а потім - тиша. 4 травня весь день ми з Оленою божеволіли. Спочатку не було зв'язку, а потім ніхто не брав слухавки. Куди звонить, кого питати? А на шахті вже знали про загибель Рустама Алієва та виклали інформацію у соцмережах. Так я дізналася про загибель мого синочка.

Оплакувала Рустама Полтавщина, я родом із Карлівки та родичі по батьківській лінії з Азербайджану. Дивлюся його фотографії, слухаю голос на відео та не розумію, як жити далі. Ношу квіти на його могилу та могилу його побратима Віктора Полежаєва, вони загинули в одному окопі під час обстрілу. Разом служили і тепер разом лежать на Алеї Слави у Кривому Розі.

Повна історія-за посиланням