Підтримай волонтерські проєкти цього тижня

[ 000% ]
0%

war story

Украина - 10 січ. 2024 р.

Вберегти

Введено Яна Косінова

Украина,
Jan 10, 2024

ai–картина та історія Ольги Дзизюк 
ai"Ми завжди були одним цілим, навіть в найтемніші моменти знаходили в собі сіли міцно тримати один одного за руку. Ти був моєю кам’яною скелею, моїм всесвітом, моїм життям.
aiАле 22 березня куля снайпера знищила нас, жорстоко і безжально, війна розірвала наш маленький світ вщент, назавжди забравши в мене наше «МИ».
aiМи познайомились, коли я навчалась в випускному класі, а Олексій вже був студентом другого курсу біологічного факультету і викладав в гуртку юних орнітологів, який я і мала необережність відвідувати. Він з таким захватом говорив про проєкти зі збереження біорізноманіття, про методики досліджень орнітофауни і інші ще не дуже зрозумілі мені речі, що я просто не могла не закохатися.
aiОсвічений, ерудований, з вогниками в очах і щирою посмішкою на обличчі. Активний учасник студентського природоохоронного руху, разом з однодумцями створив Дружину з охорони природи, активно просував її, організатор безлічі проектів, він вміло об’єднував навколо себе людей, заряджав спільною метою, завжди мав особисту думку і завжди відстоював її.
aiЩирий патріот, далекий родич Нестора Махна, знавець історії і літератури, дуже цікавий співрозмовник. Він був моїм таємним коханням до моменту його випуску з університету, коли отримав направлення на роботу у Львівську область, а я лишилась в Запоріжжі продовжувати своє навчання.
aiЦе було нестерпно. Його не вистачало. Коридори вишу були пусті і нецікаві. Не було чути його голосу. Навіть не було шансу. Але життя тоді дало нам цей шанс. Він приїхав на весілля друга і зайшов в університет побачитись з ким доведеться, і вийшло зустрітися зі мною... За півроку ми побралися, і я поїхала до нього в Мисливсько-рибальське господарство на Львівщині, де на той час він вже отримав посаду директора.

Я КОХАЮ ТЕБЕ

aiМи прожили разом 24 роки. Ми би ще жили и жили...
aiРостили твій сад, тішилися успіхами наших дівчаток, чекали онуків. Раділи світанкам, вдихали весняне повітря...
aiАле весну 2022 року я зустріла без тебе.
aiВійна не дала мені найменшого шансу знов колись побачити тебе, пригорнутися, почути таке рідне «все буде добре, я кохаю тебе».
aiЯ КОХАЮ ТЕБЕ.
aiЯ спробую вберегти все те, що було так важливо НАМ.
aiЯ спробую вберегти наше МИ.
aiА ти вже дочекайся мене там, на хмаринках..."

Оксана Астапович

далі

Промінь милосердя для тварин
клікнути для перегляду