Підтримай волонтерські проєкти цього тижня

[ 000% ]
0%

war story

Київ, Україна - 17 лист. 2024 р.

Дорога до бою: 

історія молодого українського штурмовика

Мова йде про

Данило "Серфер" Смирнов

Введено Ілона Батуліна

Київ, Україна,
Nov 17, 2024

aiЦя історія — про молодого хлопця з позивним «Серфер», який у свої 19 років став уособленням сміливості, рішучості та любові до України.
ai«Серфер» отримав свій позивний через своє захоплення. У дитинстві, коли йому було лише шість років, разом із мамою він поїхав до Індонезії. Там, серед океанських хвиль, хлопець відчув перше захоплення, яке перетворилося на пристрасть. У 12 років він почав брати участь у змаганнях. За словами хлопця, у вільний час, коли є можливість, він стає на сноуборд, скейт, вейкборд…
ai«Коли почалося повномасштабне, мама пропонувала мені їхати до них на Балі, але я зрозумів, що це не мій варіант.»
aiСпершу юнак намагався вступити до військового вишу за порадою батька, який сам був військовослужбовцем. «Вступай до університету СБУ, якщо вже так рвешся», — казав батько. Але доля внесла свої корективи: хлопець, тоді ще студент у Литві, дізнався, що його дядько зник під Бахмутом. Це стало переломним моментом.
aiВін казав, що десь два тижні дядько був без зв’язку, і вони думали, що він загинув. Тоді він вперше в житті просто сів і сказав: “Боже, зроби, будь ласка, хоча б щось, щоб дядько вижив та вийшов на зв’язок. Я зроблю все: повернуся до України, почну боронити країну пліч-о-пліч з дядьком.”
aiЗгодом дядько вийшов на зв’язок, і ця подія остаточно закріпила рішення хлопця. Коли врешті хлопець повернувся з навчання за кордоном до України, він повідомив батькові, що приїжджає додому на канікули. Батько зустрів його на вокзалі в Києві, проте, побачивши Данила з валізами та коробками, відразу зрозумів, що син має інші плани.
aiОскільки хлопцеві ще не виповнилося 18 років, офіційно вступити до лав Збройних Сил він не міг. Але це його не зупинило. Данило писав електронні листи до різних бригад, пропонуючи свою допомогу, аби лише долучитися до боротьби. «Мені було байдуже, що саме робити, — розповідав він пізніше. — Просто дайте їжу, форму, і я піду воювати.»
ai«Коли мені виповнилося 18, я одразу прийшов до рекрутського центру. За кілька місяців до цього друг розповів, який пакет документів потрібен, і в цей день я прийшов зі всіма документами. Після оформлення я подзвонив батькові і сказав, що йду воювати.»

Війна — це бруд, кров і порох. На війні ти втрачаєш внутрішнього доброго себе, черствієш і починаєш думати, що тобі байдуже на все

aiДанилові це вдалося. Він приєднався до 3-ї окремої штурмової бригади.
ai"Серфер» знає ціну війни: він відчув біль важкого поранення та біль втрат. 
ai«Я втратив багато побратимів на війні: і молодших за мене, і старших. Для мене це все показник того, наскільки сильна наша нація. Я бачив останні хвилини життя своїх побратимів і бачив, що в їхніх очах не було ані краплі сумнівів. Вони не боялися подивитися в обличчя ворогу. Я вважаю, що треба пам’ятати про них, адже це справжні герої, які віддали своє життя.»
aiДанило вірить, що молоде покоління змінить українське військо. Його однолітки — це вмотивовані хлопці та дівчата, які готові воювати, навчатися або допомагати. Він захоплюється прикладами підлітків, які збирають кошти для армії і всіляко допомагають їй. Водночас хлопець переконаний, що вік — це лише цифра, і кожен може знайти своє місце у цій війні.
aiДля Данила третя штурмова бригада стала місцем, де зібралися такі ж молоді та надзвичайно вмотивовані хлопці. «Ми розуміємо одне одного з півслова, адже ми всі вмотивовані, у кожного з нас схожі історії, і ми однаково прагнемо рватися в бій та знищувати ворога.», — розповідає він.
aiХлопець впевнений, що молоде покоління принесе в українську армію нові здобутки. Він переконаний, що майбутнє військової справи — це побратимство, взаємоповага та дух рівності, а не ієрархічні традиції минулого.
aiІсторія «Серфера» — це не лише про молодого воїна, який обрав шлях боротьби. Це про ціле покоління українців, яке не боїться змінювати усталені норми, ризикувати заради свободи і надихати інших.
aiІсторія, яку ви прочитали,  вкотре зображує, як війна змінила життя молодих українців, які замість безтурботного юнацтва обирають боротьбу за майбутнє своєї країни.
aiПереглянувши інтерв’ю Данила, я остаточно вирішила, що історії хлопців та дівчат має почути увесь світ. Попри усі складнощі, які залишають свій відбиток на здоров’ї та впливають на емоційну стійкість, вони не втрачають запал у серці. Їхня сміливість дає нам надію на майбутнє, де свобода та мир стануть найціннішими здобутками нашої країни.
ai"Серфер" — це символ рішучості й мужності нового покоління, яке готове не лише мріяти, а й діяти. Ця історія змушує пишатися тими, хто вже сьогодні творить майбутнє України.

Фото: hardin

Фото: hardin

Відео: 3-тя окрема штурмова бригада. Бойові будні Донбасу і штурм в Семенівці. За камерою молодий боєць на псевдо "Серфер", який, отримавши перше поранення, самотужки подолав шлях у 4 кілометри.

Осколки, якими було завдано поранення

Фото: hardin

Лев Бойко

далі

Спорт  під час війни
клікнути для перегляду