war story
Opava, Chec Republic - 13 вер. 2022 р.
Українська школа з Харкова: сьогодення
Українська школа з Харкова: сьогодення
aiЯ в Чехії з моїм молодшим 11-річним сином. 13 вересня 2022 року.
aiМій син ходив до школи у Харкові, коли почалася війна. З кінця березня він пішов до чеської школи. Ця школа радо прийняла його та ще кілька дітей українців, за що я безмежно вдячна.
aiАле мій син постійно повторював, що 1 вересня він піде до своєї школи. І саме так ми й зробили після довгих вагань. Єгор вчиться онлайн у Харківському приватному Колегіумі.
aiХарківські вчителі, які зараз знаходять сили та натхнення викладати ( на високому рівні!) викликають в мене надзвичайну повагу.
Я низько вклоняюсь всім українським вчителям, що навчають зараз наших українських дітей: як в їхніх рідних містах, так і тих, хто вимушено живе далеко від дому
aiБільше того, класна керівник, вчителька української мови та літератури Ольга Вікторівна ( яка живе в Дергачах Харківської області!) мала сили та бажання закінчити курси для надання психологічної допомоги дітям та проводила зустрічі з дітьми нашої та інших шкіл в ЗУМ протягом всього літа!
aiВперше я плакала, коли почула урок рідної мови 1 вересня 2022 року . А щойно я випадково почула початок шкільного дня- він починається з хвилини мовчання за тими, хто загинув на цій війні. Після цього вчителька сказала дітям, що розуміє, чому не всі виконали домашнє завдання, адже не скрізь в Харкові є світло.....
aiДалі пряма мова: "Але ми безмежно вдячні ЗСУ за звільнення наших населених пунктів. Ворог залякує наше місто, але ми сильні , бо ми українці! Бережіть себе та рідних..."
aiНизько вклоняюсь всім українським вчителям! Діти - наше майбутнє, майбутнє України!
aiЦей пост я писала рік тому. 17 серпня мій вже 12річний син пішов до німецької школи. З 1 вересня він розпочне онлайн навчання в 7 класі в Харківському Колегіумі.
aiСтарший брат Єгора навчається в університеті в Харкові, де він й живе разом з батьком, моїм чоловіком. Наша родина-це повʼязані душі, але ми розділені в просторі. І ми думаємо щохвилини про дядька Єгора, що зник безвісти на цій війні. Життя має тривати і навчання теж
