Пропав безвісти

Введено Оксана Астапович

Shulenberg, Germany,
Jun 14, 2023

aiЯ розуміла, що війна -це страшно. Ще з дитинства я прочитала багато різних книжок про різні війни. Найбільше мене колись вразила "У війни не жіноче обличчя" білоруської авторки Світлани Алексієвич.

aiВлітку 2022 року я прочитала книгу геніального Еріха Марії Ремарка "На Західному фронті без змін". Я проживала разом з героєм жорстокість та безглуздість болі, крові та смерті. Кожного дня гинуть та калічаться люди, а в новинах всього декілька слів: "На Західному фронті без змін"

Я не знаю, навіть, що краще: дізнатися про загибель чи про полон....

aiЦієї весни я це прожила... "Наші Збройні Сили України тримають Бахмут, мають частковий успіх, просунулися на 500 метрів за добу". Ці новини зводять мене з розуму, бо одночасно я моніторю всі можливі ресурси з пошуку поранених, загиблих, полонених.

aiМій рідний брат, офіцер ЗСУ, разом з групою інших бійців пропав безвісти під Бахмутом 30 квітня 2023 року. Лише за офіційними даними в Україні зараз близько 23000 людей, зниклих безвісти. Ніхто не може знати , скільки з них загинуло, скільки знаходиться в полоні у росіян.

aiА після тих відео з нелюдськими знущаннями росіян над нашими військовополоненими, не знаю, навіть, що краще: дізнатися про загибель чи про полон....