aiОрися – медик добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри». Вона відмовляється від позивного і використовує своє ім’я. Вона каже, що це досить рідке імʼя і зовсім небагато людей його носять.

ai До 24 лютого 2022 дівчина вела цивільне життя – паралельно навчалася та працювала в Українському католицькому університеті. Навчалася медицині в скаутській організації «Пласт», до якої на той час належала. Потім проходила медичний курс в університеті, що стало найбільшим стимулом піти на фронт.

ai24 лютого 2022 Орися на фронт не пішла. Спочатку дівчина займалася волонтерством: допомагала  переселенцям у Львові та працювала у військовому шпиталі. А зрештою пішла служити в Госпітальєри.

ai"Я не можу тут сидіти, якщо маю навички фельдшера. Я вважаю, що зараз кожен повинен робити те, що може", - пояснює своє рішення дівчина.

aiПарамедики отримують виклик по рації та негайно прямують до поранених, яких евакуюють до штабу. Це місце, де зазвичай можна стабілізувати бійця, а потім доставити його в повноцінний госпіталь.

ai«Стабілізаційні пункти – це здебільшого місця, які не дуже схожі на лікарню. Це дуже швидка допомога, 10 хвилин - і відправляють далі, щоб не затримуватися. Після стабілізаційного пункту їх пересаджують у карету швидкої допомоги та везуть у більш професійні лікарні», — розповідає Орися.