war story
Німеччина \ Вовчанськ, Україна - 10 бер. 2025 р.
Весна спогадів: коли дім живе в серці
Весна спогадів: коли дім живе в серці

aiНастала весна, а отже тебе накриває ще потужнішою хвилею думок про те, як би зараз було добре вдома.
aiВже третя весна, коли я не можу відчути запах рідної оселі, не можу пройтися подвір’ям, не можу спостерігати, як дерева та квіти починають оживати після зимових холодів.
aiІноді я ловлю себе на думці: чи це дійсно було у моєму житті? І знаєте, мені стає страшно. Страшно від того, що я можу втратити якийсь спогад про дім, про місто, про колись щасливе життя.
aiГоворять, що дім — це не чотири стіни, а люди. Але як не згадувати ті місця, які робили нас щасливими разом із цими людьми?
aiВажко жити з тим, що одна композиція в плейлисті повертає тебе на подвір’я до бабусі з дідусем, де по радіо часто грала ця пісня. Що почутий спів птахів одразу викликає в пам’яті, як ви з родиною щось робили на городі, а вас огортало тепле весняне сонце.
Моментами я хочу викреслити з голови думки про адаптацію, про курси німецької, про дипломну роботу, про всі ці «треба». Я просто хочу додому.
aiЯк не хотіти повернутися додому, коли випадковий аромат у повітрі нагадує про той самий весняний день на канікулах у селі?
aiХочу, як колись: коли всі збираються за одним столом на свята, а весна щедра на іменинників. Сидіти за столом із рідними, яких давно не бачила, а потім, після смачної домашньої їжі, вийти на подвір’я.
aiДідусь покаже все господарство, потім ви підете на город, щоб подивитися, де будете садити картоплю. А тоді довго говоритимете про все на світі — і будете найщасливішими.
aiЦі спогади зігріватимуть мене навіть у найхолодніший, найпохмуріший, найсіріший день. І, можливо, мотивуватимуть рухатися далі, щоб зробити цей світ кращим — для того, щоб наступні покоління жили і насолоджувалися такими моментами.
aiДім, я тебе пам’ятаю. Завжди пам’ятатиму і любитиму.

Щасливі моменти дитинства. Квітень,2012 рік

Квітень, 2018 рік

Моя школа. Квітень, 2019 рік