ai27.05.22 

aiРанок 06.58- дзвінок, на який я дуже чекаю. Такий короткий і такий потрібний.

ai-Доброго ранку кохана❤

aiЯ дихаю, кожен раз після твого дзвінка я дихаю, живу, мрію про наступний та мрію про нашу зустріч. 

ai09.18 -знов твій голос, теплий і наче зігріваючий своїми обіймами. Такий короткий дзвінок, твій останній дзвінок...

aiКохаю тебе мій рідний, хочу до тебе...

aiЯ не відчувала, що цей день стане страшним. Пишу, як завжди, інтернет, смс. Десь обов'язково буде мережа, десь обов'язково я побачу відповідь. Після бою, коли буде хвилина...

ai17.04 Дзвінок... я тримаю телефон, бачу екран та моє серце стискається від всепоглинаючого страху. Я дружина військового, я знаю чому дзвонять командири... Ще дві хвилини надії...і прірва...

aiДорога ... розбита як моя доля. І ніч, така ж темна, як мій біль. 

aiТам, не можна вмикати фари, там, всепоглинаюча чорна діра... страшна і нескінченна... яка вивертає наші душі у уводить кудись в засвіти...

aiТам, два чорних мішки, ні, не однакові, геть різні, бо в одному він, я знаю в якому, бо відчуваю його...

aiНемає сліз, бо він для мене живий, і я поруч, навіть те озеро червоної крові під голівонькою нічого не змінює. Лікар відчайдушно намагається прикрити йому голову, але мені не страшно, він мій, весь мій...

aiЯ гладила голий животик, і не відчувала смерті, теплий і рідний, як завжди шукала під шкірою, ще з юності поламані ребра... 

aiВін поруч і мені було дуже спокійно...

aiПотім потрібно було встати з закривавленого холодного полу, і йти, і це найстрашніше що може бути з людиною... Йти у прірву, в якій вже ніколи не зможу доторкнутися до тебе. В прірву болі і втрати, в прірву зі солодким запахом смерті та безвиході...