aiЗв’язок між війною і захворюваннями на рак досить очевидний. Проте, статистики щодо впливу війни на кількість онкологічних захворювань наразі немає. Її неможливо вести, бо мільйони людей виїхали з України, а дехто залишився на окупованих територіях.

aiОднак, загальновідомо, що на зріст онкології впливає багато факторів. Перший з чинників – стрес. Та він не єдиний. На фронті та прифронтових територіях навколишнє середовище забруднюється продуктами ракетного палива, військової техніки. Та коли вибухають будинки, в повітря потрапляє аcбестовий пил, який є канцерогенним, а при пожежах для органів дихання небезпечний важкий смог і чадний газ.

aiВтім, свої роздуми почну не з сьогодення і не з України. Повернемося у 2014-й рік і зазирнемо до ворожої держави, яка вчинила агресію проти нашої країни. (До речі, тоді вона вважалася братерською.)

aiНа території Росії війни не було, однак вже тоді вона випалювала душі сумлінних росіян.

aiПоясню свою думку.

aiУ Москві жила моя подруга, чудова письменниця Любов Б. (Повне прізвище не наводжу, щоби не наражати на небезпеку її рідних, якщо російські спецслужби побачать цю публікацію.)

aiЛюбов дуже страждала через вторгнення її держави в Україну. Запалена совість і гостре почуття провини за свою країну привели до онкологічного захворювання. Вона сама відчувала цей зв’язок. Її друг – поет, який також близько до серця приймав війну, яку заподіяла його країна, – помер від раку раніше, ніж вона.

aiЦе лише два випадки виникнення у чесних росіян смертельної хвороби через війну. Але вони характерні. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну дочка Любові Б. писала мені: люди бояться вголос говорити про те, що відбувається. Але в аптеках розкуповуються антидепресанти.

aiПовернемося до нашої країни. На фронті та від обстрілів загинули сотні тисяч людей. Та воїни гинуть не тільки від прямих влучань. Скільки повідомлень такого роду: «після довгого лікування помер у госпіталі», «через поранення не впорався із хворобою».

aiСтрес від фронтового життя, де смерть – на кожному кроці, забруднення навколишнього середовища – недивно, що зростає кількість хворих на онкологічні захворювання.

aiІ тут також наведу два приклади. Тепер вже з прізвищами, тому що ці воїни – наші герої. (Вважаю героями всіх, хто захищає Батьківщину.)

aiОлексій КРЮТЧЕНКО, кандидат історичних наук, головний зберігач фондів Музею археології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, молодший науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук України. У 2014-му році, коли почалася антитерористична операція, пішов добровольцем захищати Україну. Отримав поранення під містом Щастя. Відразу від початку великої війни вчений брав участь в обороні Харкова і Харківської області. А восени 2022 року у нього виявилося онкологічне захворювання. Долав його 1,5 року, але цього ворога перемогти не зміг. Помер у березні 2024 року.

aiЕдуард МАМНИЦЬКИЙ, за фахом – математик. З початку повномасштабної війни пішов добровольцем на фронт. Був начальником групи сил підтримки 122-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади ТрО ЗСУ. Воював у Харківській, Сумській та Донецькій областях, зокрема в Бахмуті. Під час військової служби у нього розвинулося онкологічне захворювання, від якого він помер у лютому 2024 року. Можлива причина, за свідченням лікарів, які вже спостерігали такі випадки, – у хімічних атаках росіян на українських захисників.

aiМені відомо саме про цих воїнів, бо вони – випускники Харківського національного університету імені 
aiВ. Н. Каразіна, де я працюю. А скільки ж іще героїв зі схожою долею!

aiСвіт переживає поширення жахливої хвороби, симптомами якої є диктатура, фашизм і право сильного.