war story
Вовчанськ, Україна - 15 трав. 2024 р.
Вовчанськ – місто життя, яке росія перетворює на руїни
Вовчанськ – місто життя, яке росія перетворює на руїни
aiМені 20 років, 18 з яких я прожила у Вовчанську. Місто прямо зараз потерпає від масованих обстрілів росії, яка застосовує тактику «випаленої землі», бо нищить усе.
aiВовчанськ окупували в перший день повномасштабного вторгнення, адже до кордону з ворогом всього 5 кілометрів.
aiОкупанти, почавши «господарювати», першим ділом повісили свій триколор на центральній площі міста та почали знищувати всю українську символіку.
На момент, коли я виїжджала з окупованого Вовчанська, існував лише один шлях виїзду – через росію.
aiОсобливу небезпеку вони вбачали у книгах, написаних українською мовою, адже метою окупанта є викорінити все, що пов’язане з Україною. Саме тому, тікаючи з окупації, я не змогла забрати свої книги, бо у випадку перевірки російськими спецслужбами, в мене було б дуже багато проблем.
aiЄдиним шматочком українського була синьо-жовта стрічка, яка помістилася у відділ мого гаманця.
aiНа момент, коли я виїжджала з окупованого Вовчанська, існував лише один шлях виїзду – через росію.
aiДорога на Харків була дуже небезпечною – ворог розстрілював колони машин, в яких знаходилися мирні жителі та діти. Ці люди просто хотіли втекти від усього російського, вони хотіли бути частиною України.
Мої книги вдома, які я вимушена була залишити.
Синьо-жовта стрічка, яка подолала зі мною важкий шлях окупації.
Калина, яка замерзла від холоду окупації. 27 березня 2022 року
Засніжений Вовчанськ за три тижні до того, як його окупують. 05 лютого 2022 року.
Рудий кіт, який підіймав мені настрій у складний час. 16 березня 2022 року.
Мої книги вдома, які я вимушена була залишити.
Синьо-жовта стрічка, яка подолала зі мною важкий шлях окупації.
Калина, яка замерзла від холоду окупації. 27 березня 2022 року
