war story
Вовчанськ - 8 серп. 2024 р.
Мрії про мирне літо, мій втрачений дім
Мрії про мирне літо,
мій втрачений дім
aiОдного літнього дня я гуляла вулицями німецького міста, де зараз тимчасово живу і фотографувала. Коли я робила один зі знімків, то на момент відчула себе вдома або у селі, на літніх канікулах у бабусі з дідусем. От якщо долонями закрити все навколо, і просто дивитися на поле, на комбайн та захід сонця, - це саме ті моменти, що я пам’ятаю з дитинства.
aiМоменти, коли я маленькою гралася на подвірʼї у селі та чула, як проїжджають вантажні машини, що везуть зібране за день зерно на тік.
aiПамʼятаю, як, сидячи на лавці біля хати, я любила дивитися на проїжджаючі комбайни, що везли за собою втому дня. Вечірня прохолода, змішуючись з ароматом зерна, привезеним з полів, створювали магію літніх безтурботних днів.
Зараз мені 20, а я так само хочу відчути цю безтурботність, хоча б на декілька днів
aiНа жаль, цю можливість забрала терористична держава: рідне місто знищене, село бабусі й дідуся також опиняється під ударами авіабомб; люди, які під обстрілами вимушені збирати урожай або його залишки, адже росія перетворює усе на попіл.
aiПопри всі випробування, мрії про повернення до щасливих літніх днів живуть у мені.
aiЯ вірю, що прийде час, коли терористична держава зникне з нашого життя, і ми знову зможемо насолоджуватися відчуттям дому та красою природи на нашій мирній землі.
Коли я робила це фото, то відчула себе вдома. Серпень 2024. Німеччина
Поле з соняшниками поблизу села, де я проводила дитинство. Липень, 2020 рік
Кішка, сфотографована на подвір'ї у бабусі з дідусем. Червень, 2020 рік