Підтримай волонтерські проєкти цього тижня

[ 000% ]
0%

war story

Вовчанськ - 8 серп. 2024 р.

Мрії про мирне літо, 

мій втрачений дім

Введено Ілона Батуліна

Вовчанськ,
Aug 8, 2024

aiОдного літнього дня я гуляла вулицями німецького міста, де зараз тимчасово живу і фотографувала. Коли я робила один зі знімків, то на момент відчула себе вдома або у селі, на літніх канікулах у бабусі з дідусем. От якщо долонями закрити все навколо, і просто дивитися на поле, на комбайн та захід сонця, - це саме ті моменти, що я пам’ятаю з дитинства.
aiМоменти, коли я маленькою гралася на подвірʼї у селі та чула, як проїжджають вантажні машини, що везуть зібране за день зерно на тік. 
aiПамʼятаю, як, сидячи на лавці біля хати, я любила дивитися на проїжджаючі комбайни, що везли за собою втому дня. Вечірня прохолода, змішуючись з ароматом зерна, привезеним з полів, створювали магію літніх безтурботних днів.

Зараз мені 20, а я так само хочу відчути цю безтурботність, хоча б на декілька днів

aiНа жаль, цю можливість забрала терористична держава: рідне місто знищене, село бабусі й дідуся також опиняється під ударами авіабомб; люди, які під обстрілами вимушені збирати урожай або його залишки, адже росія перетворює усе на попіл. 
aiПопри всі випробування, мрії про повернення до щасливих літніх днів живуть у мені. 
aiЯ вірю, що прийде час, коли терористична держава зникне з нашого життя, і ми знову зможемо насолоджуватися відчуттям дому та красою природи на нашій мирній землі.

Коли я робила це фото, то відчула себе вдома. Серпень 2024. Німеччина

Поле з соняшниками поблизу села, де я проводила дитинство. Липень, 2020 рік

Кішка, сфотографована на подвір'ї у бабусі з дідусем. Червень, 2020 рік

Яскраве літнє сонце. Липень, 2020 рік.

Коли я робила це фото, то відчула себе вдома. Серпень 2024. Німеччина

Поле з соняшниками поблизу села, де я проводила дитинство. Липень, 2020 рік

Кішка, сфотографована на подвір'ї у бабусі з дідусем. Червень, 2020 рік

Олена Скала Скалецька

далі

Роман Кашпур Захисник Харкова
клікнути для перегляду