Непростий шлях
до свободи

Введено Ілона Батуліна

Вовчанськ, Україна,
May 19, 2024

aiНаш з родиною шлях був тяжким – як фізично, так і морально.

aiСпочатку півторагодинний допит на кордоні росії, де працівник ФСБ в першу чергу вимагав мій телефон. Він передивився та переслухав кожне моє повідомлення в надії знайти щось, що демонструє мою проукраїнську позицію.

aiАле перед перетином кордону я видалила з телефону все, що могло стати наживою для ворога. Проте видалення патріотичних фото з телефону не означало того, що я зраджую Україну.

aiВ душі я всіма силами трималась, слухаючи їхні «страшні» розповіді про те, що війну почала Україна. Працівник ФСБ запитував у мене, чи знаю я, що таке Голокост і нацизм. Звісно, я це знала з уроків історії та реалій сьогодення, але не в тому викривленому значенні, яке намагався нав’язати мені ворог.

aiОстанньою краплею психологічних знущань стали погрози про повернення мене на окуповану територію. Певною мірою їм вдалося мене залякати, та я трималася і, врешті-решт, мене пропустили.

Проте видалення патріотичних фото з телефону не означало того, що я зраджую Україну.

aiПеребування в країні ворога пригнічувало, не хотілося ні бачити, ні чути будь-що російське. Потягами з Бєлгорода до міста на кордоні з Латвією, потім 7-годинна черга на кордоні і, дякуючи Богу, вже без перевірки телефону та речей.

aiМоя синьо-жовта стрічка здолала разом з нами цей шлях. Після перетину кордону росії, ми прямували на один із пропускних пунктів Латвії. Коли увесь той шлях залишився позаду – ми дали волю емоціям.

aiПідійшовши до латиських прикордонників, ми почули: «Не хвилюйтесь, ви вже в безпеці». Доброта та співчуття, якими віяло від волонтерів, допомагали не зневіритися у той момент.

aiНочівля у гуртожитку в одному з міст Латвії. Підйом о 4 ранку і дорога довжиною в 6 годин до Варшави. Ніч на вокзалі та потяг до Берліну.

aiДорога була надзвичайно виснажливою, адже ми майже не спали. Волонтери та небайдужі люди, які зустрічалися на нашому шляху, весь час намагалися нас нагодувати і підтримати - це було найприємнішою частиною (читати з посмішкою).

aiЗавершальною частиною складного маршруту був потяг з Берліну до Ганновера, поблизу якого я живу вже два роки.