З 2024 року Херсон і правобережжя Дніпра стали свідками потворного явища війни — так званого «сафарі дронами». Це не бій. Це не війна у гідному сенсі. Це навмисне полювання на цивільних — мешканців, волонтерів, медиків — російськими солдатами, які обрали жорстокість замість людяності.

Human Rights Watch у звіті «Hunted From Above» (червень 2025) зафіксувала щонайменше 30 загиблих і 483 поранених у період з травня по грудень 2024 року. Квадрокоптери переслідували людей і транспорт, а потім скидали вибухівку з холодною точністю. ООН (OHCHR, травень 2025) кваліфікувала ці дії як систематичні атаки, що «можуть мати ознаки злочинів проти людяності».

Будьмо чесними: це не хаос і не випадковість. Це — розрахований терор. Дрони кружляють над вулицями, чекаючи моменту, щоб ударити по беззбройній людині. Страх стає не просто емоцією, а самим повітрям, яким дихають цивільні. Саме це і є метою — зробити життя нестерпним, принизити гідність, знищити надію.

За даними ACAPS, пік атак припав на період із грудня 2024 по лютий 2025 року — сотні поранених, багато з них саме від дронів. У їхньому звіті за березень 2025 року сказано: «Ми спостерігаємо чіткі ознаки систематизації — атаки на ті самі маршрути, за тими самими шаблонами». 

Human Rights Watch наголошує: «Використання дронів для цілеспрямованих атак на цивільних ніколи не може бути виправданим». ООН додає: «Характер і масштаб цих атак свідчать про навмисне залякування населення». 

Це не бездушні машини діють самі по собі. За кожним дроном стоїть солдат, який робить вибір; вибір тероризувати, знецінювати, перетворювати війну на потворну гру, де людина — здобич. Дистанція не знімає відповідальності.

І якщо хтось намагається назвати це «військовою необхідністю» — слід нагадати: війна не скасовує людяності. Вона лише показує, хто її вже втратив.